Галерея «Лавра»
«Технології травм»: історична пам’ять і колективний досвід. Тут були представлені, зокрема, роботи проєкту «Жорна часу».
← Куратор
Всі кольори спектра — біле світло
Виставковий проєкт Віктора Сидоренка з трьох частин простежує трансформації його наскрізного Персонажа через теми історичної травми, смертності та майбутнього людського тіла.
До програми входять «Технології травм», «Безмежне життя смерті» та «Нульовий рік. Ідея світла».
Три виставки — один маршрут
Київська картинна галерея
«Безмежне життя Смерті»: кріоніка, збереження тіла та етичні питання можливого повернення до життя.
Центр сучасного мистецтва М17
«Нульовий рік. Ідея світла»: скульптура, відео та оптичні експерименти. Цикл розпочався у грудні 2021 року й тривав узимку 2022-го.
Матеріали про виставку: Вечірній КиївNV
Докладніше про проєкт
Міждисциплінарний проєкт Віктора Сидоренка простежує шлях його наскрізного Персонажа у трьох взаємопов’язаних виставках: від колективної травми до смертності й можливості постлюдського майбутнього. Замість окремих, ізольованих образів він створює середовище, де живопис, інсталяція та оптичні експерименти стають елементами більшої системи.
«Технології травм» повертаються до соціальної архітектури ХХ століття через роботи із серій «Цитохронізми», «Амнезія», «Свідки» та «Жорна часу». Ця частина запитує, як травматичні події представляють, успадковують і перетворюють на основу колективної ідентичності — та чи може суспільство будувати відносини на чомусь іншому, ніж повторюване протиставлення жертви й ката.
«Безмежне життя смерті» звертається до кріоніки, уявного воскресіння та біоетики. Надія зберегти тіло для іншого часу породжує питання, що виходять за межі технологій: хто отримає другий шанс, що залишиться від ідентичності та як існування без смерті змінить наше розуміння життя?
«Нульовий рік. Ідея світла» переносить ці проблеми в оптичні експерименти художника та зустріч Персонажа із самим собою. «Нуль» стає і невизначеністю, і потенціалом перетворення. Фінальна виставка запитує, як людство може вийти за власні межі, не відтворюючи руйнівних ієрархій, і як уявити постлюдське, не втративши людяності.