«На часі» виник у перші місяці після деокупації Київщини, коли місто заново вчилося бути місцем зустрічі. Назва проєкту відповідала на поширене «не на часі» — звичку відкладати культуру до сприятливіших обставин. Для мене було важливо створити простір, у якому художники, музиканти та публіка могли знову вступити в живий діалог, осмислювати пережите й підтримувати одне одного.
Кураторська робота полягала в поєднанні сучасного мистецтва, музики, перформансу та розмови в межах спільного досвіду. Виставка й музична програма давали різні способи відчути той самий історичний момент: через образ, звук, тілесну присутність і спільну увагу. Мене цікавило, як у цих зустрічах виникають нові зв’язки між незалежними спільнотами, як особистий досвід стає предметом публічного обговорення і як культура зберігає здатність говорити власним голосом під час війни.
Солідарність у цьому проєкті мала конкретний вимір: об’єднання просторів і ресурсів, підтримку митців, можливість продовжувати роботу та зустрічатися з аудиторією. Кожен випуск був спробою зберегти безперервність культурного життя в умовах, які щодня її порушували. Для мене «На часі» став досвідом колективної дії — свідченням того, що українська культура здатна самоорганізовуватися, створювати нові форми співіснування й уявляти майбутнє навіть у час глибокої невизначеності.
Андрій Сігунцов — куратор мистецької та музичної програм, артдиректор і головний організатор.
Повернення до спільного культурного життя після деокупації Київщини — через музику, сучасне мистецтво й солідарність незалежних спільнот.
«не/на часі» ставить під сумнів саму можливість відкласти мистецтво до кращих часів. Відеоарт, інсталяції, інтервенції та перформанси повертають особистому досвіду публічний вимір і створюють простір зустрічі після пережитої ізоляції та загрози.
Нові способи бачення й слухання: цифрове мистецтво, NFT і VR поруч з експериментальною музикою та незалежними сценами.
Виставка поєднує роботи сучасних художників, цифрові медіа та воєнний плакат. Перехід між фізичним простором, NFT і віртуальним досвідом дає змогу розглянути, як змінюються присутність глядача та способи взаємодії з мистецтвом.
Культурна незалежність як здатність формувати власні образи, пам’ять і майбутнє — у мистецтві, музиці та публічній дискусії.
Виставка навмисно поєднує несумісні на перший погляд образи: досвід народження, гендерне насильство, гуманізм і демонізацію ворога. Ця емоційна неоднорідність порушує звичне сприйняття й ставить питання про власну незалежність — як здатність визначати свою позицію всередині теперішнього.
Мистецтво як свідчення війни: живопис, фотографія, медіаарт і перформанс у діалозі з музичними спільнотами міста.
Живопис, фотографія, скульптура й перформанс перетворюють простір фабрики на місце зустрічі різних художніх мов. Роботи звертаються до внутрішнього досвіду війни: виражають його через обличчя, тілесну дію та цифрове переосмислення болю.
Художники
Андрій Цвєтков·Sebastian Hartmann·DIHTYAR·Socia·l.urine_rouge·Gore Gorchica·Тая Кабаєва·Еміль Асадов
Музиканти
Jockii Druce·OTOY·НКНКТ & KALI REC. GANG·ТИСК·Tery·vioria·Кайдаш·Квіткіс·МАРНИЙ·Straytones·Sheetel·Ptakh·Stonefromthesky·Last Void Quarrel·Tomorrow Type·Vykroutas·Dj Oto·Borys·Sokolovsky·Tkachenko·ЯВА·KYLYNA +Ґонвальд·ALEKSIR·Roman K·Bey o Bey·Denys Yatsko·Digital Himalayas·Hanna Svirska·Undo despot·HRYVNI₴·Микола Лебідь feat. Kira Krempova·Kiss Allah·JorDee·Awl Alexander
Лекційна програма
Як зберігати художні свідчення війни й працювати з ними: розмова навколо «Архіву мистецтва воєнного стану».
Особиста й колективна пам’ять війни — у живописі, відеоарті та музичних експериментах.
Особисті спогади про війну, дитяча травма й пошук власного коріння зустрічаються тут із дослідженням історичної пам’яті та міського простору. Виставка розглядає художній образ як спосіб працювати з пережитим і зберігати здатність діяти, не зводячи себе до позиції жертви.
Художники
Михайло Тарасенко·Наталія Брінчук (Notuko)·Владислав Чехута (Влад Приденьгах)·Владислав Плісецький·ЛТ — станція Лав Тероборони·Євгенія Винокурова
Музиканти
Pokaz & Witsyk·ЮЮ·Tamiq·Alex Savage·LU JOYCE·NFNR·Friedensreich·Louwave & Splinter (UA)·Igor Glushko·Serge Synthkey·Igor Yalivec·Stiroll·Diser Tape·Polygrim·Neonknight·Bey O Bey·Denis Yatsko·Tarashevskiy·Bohdan Muha·Intermezzo·Скажи щось погане·Koncenttratt·JorDee·Pasha Halchenko (live)·The Lazy Jesus — UA Tribal (live)·Strukturator·Ghetto Sunrise·Pop Gapon·Kravakrab & Lisovsky
«Соборність духу» — зустріч незалежних спільнот і розмова про тіло, ідентичність та свободу бути різними.
Тілесність, квірність і жіночий досвід визначають виставку, що поєднує інсталяції, живопис, об’єкти, колажі, фотографію та відеоарт. Роботи звертаються до сексуальності, пошуку й переосмислення фемінності та змін української ідентичності під час війни, розглядаючи видимість і різноманіття як частину спільного культурного досвіду.
Зв’язок поколінь у сучасній культурі: одеський відеоарт, нова попсцена, перформанс і молода поезія.
Відеоарт із колекції Музею сучасного мистецтва Одеси зустрічається з художніми інтервенціями та живою імпровізацією ДАХ-школи. Так виставка пов’язує різні покоління й часові шари мистецтва, даючи історичним роботам нове прочитання через присутність тіла, звук і простір фестивалю.
Фінальний випуск про війну й кінець звичної глобалізації: виставка сучасного мистецтва, перформанс {лінійі} та три музичні сцени.
Виставка звертається до кінця звичної глобалізації: війна руйнує економічні зв’язки й змінює уявлення про взаємозалежність світу. Роботи художників зближують ці масштабні зрушення з особистим досвідом втрати, матеріальності та пошуку нових зв’язків.
Художники
Жанна Кадирова·Роман Михайлов·Вася Дмитрик·Віталій Кравець·Вітрина·Go.Ra·В. Чехута·Дмитро Войтович·Владислав Череповський·Це Я Нікіта
