Групова виставка досліджує, як сакральні образи, національна міфологія та мілітаризована символіка входять у сучасну візуальну культуру.
Учасники: Ніка Барциховська, Юрій Кобенко, Сергій Мельниченко, Андрій Сігунцов, Антон Слободенюк і Назар Шешуряк.
На виставці я представив рисунки та цифровий друк «Вони і я», що поєднує політичні портрети з фрагментами популярних цифрових зображень.
Ідея «Українського зігафолку» належала Назару Шешуряку. Поруч із моїми колажами та рисунками були фотографії миколаївських блокпостів Сергія Мельниченка, «Мій пес» Юрія Кобенка та інсталяції Шешуряка з історичними символами.
Виставка відкрилася 10 жовтня 2014 року в Bereznitsky Project і невдовзі була закрита на вимогу власника приміщення. Галерист Євген Березницький публічно наголошував на критичному ставленні проєкту до ультраправої ідеології.
У серії «Вони і я» політичні портрети потрапляють у середовище вікон інтерфейсу, написів, емодзі та фрагментів цифрових зображень. Поряд із цифровими друками я показав рисунки; галерея поєднує окремі аркуші з фотографіями їхньої експозиції.
«Український зігафолк» досліджує «нову сакральність» через зіткнення національних символів, окультних відсилань та образності апокаліптичного фолку. Термін походить із музичного контексту й несе асоціації з мілітаризмом, ідеологічною провокацією та перестворенням давніх міфів.
Проєкт збирає нестійкий символічний світ: козацькі фантазії, чорнобильські янголи, історичні постаті й тілесні образи співіснують у поєднаннях, що не складаються в цілісну національну картину. Знайомі знаки стають дивними, надмірними або суперечливими. Це художнє дослідження привабливості й тривоги, які виникають, коли колективна ідентичність набуває сакральної форми.
Учасники: Ніка Барциховська, Юрій Кобенко, Сергій Мельниченко, Андрій Сігунцов, Антон Слободенюк і Назар Шешуряк. Їхні різні інтерпретації перетворюють виставку на поле образів, що змагаються, а не на єдине твердження віри.