Ботанічний сад як виставковий простір
25–27 вересня 2020 року роботи та події займали 22 локації саду. Оранжереї стали середовищем для відеоарту й виставки «Кліматичні Арт-Лабораторії».
← Куратор
Екофестиваль Earthmate
Earthmate — екофестиваль, заснований художницею Ланою Кауфман, авторкою ідеї та комісаркою проєкту. У вересні 2020 року він об’єднав сучасне мистецтво, музику, екологічні ініціативи й публічні розмови в Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка.
Я працював над мистецькою програмою разом із Марією Вторушиною та Дар’єю Кольцовою. Ми розмістили роботи серед рослин, в оранжереях і на відкритих ділянках саду, щоб говорити про взаємини людини з іншими видами та відповідальність за спільне середовище.
Екофестиваль Earthmate — Гості та атмосфера події · INSIDER
22 / 30Екофестиваль Earthmate — Гості та атмосфера події · INSIDER
23 / 30Екофестиваль Earthmate — Гості та атмосфера події · INSIDER
24 / 30Екофестиваль Earthmate — Гості та атмосфера події · INSIDER
25 / 30Екофестиваль Earthmate — Гості та атмосфера події · INSIDER
26 / 30Екофестиваль Earthmate — Гості та атмосфера події · INSIDER
27 / 30Екофестиваль Earthmate — Гості та атмосфера події · INSIDER
28 / 30Екофестиваль Earthmate — Гості та атмосфера події · INSIDER
29 / 30Екофестиваль Earthmate — Гості та атмосфера події · INSIDER
30 / 30Мистецтво серед живого
Кураторська команда
Марія Вторушина, Андрій Сігунцов, Дар’я Кольцова. Ініціаторка та комісарка фестивалю — Лана Кауфман.
Роботи та мистецькі проєкти
Анна Звягінцева — «Пересадити дерево»
Акція з порятунку каштанів, що проросли серед бетону незаконної забудови на Гончара, 17–23. Перенесені в дерев’яний ящик рослини стали свідченням міського конфлікту та крихкого співіснування людей і природи.
Максим Дондюк — Apeiron
Фотонегативи, знайдені в покинутих будинках Чорнобильської зони. Пошкоджена часом емульсія перетворює залишки особистих фотографій на абстрактні образи зникнення й пам’яті.
Юлія Радіонова — «Екосексуали»
Фотопроєкт пропонує бачити в Землі кохану істоту, про яку дбають, замість матері, від якої очікують безмежної турботи.
Слава Крижановський — «Вимерлі»
Чотири винищені людиною види відтворено з фрагментів людських тіл. Цифрові образи пов’язують зникнення тварин із людською відповідальністю.
Яна Бачинська — «Ботсад система»
Короткометражний фільм з інтерв’ю працівників ботанічного саду: їхні голоси відкривають щоденну працю та особисті зв’язки з цим місцем.
Ілля Чичкан та Ігор Тищенко — «51.2673 N, 30.2219 E»
Відео, зняте у Прип’яті 2019 року під час резиденції Made in Chernobyl. Робота звертається до наслідків техногенної катастрофи; на Earthmate її показали серед рослин оранжереї.
Антон Резніков — «Проповідь черв’якам»
Графічна робота про близькість людини до інших земних істот. Образ черв’яків повертає розмову про екологію до безпосередніх зв’язків між видами.
Олексій Зінченко — Earth.
П’ять фотографічних робіт із серії про кладовища всередині міст та взаємодію людей із ними. У просторі саду вони порушували питання місця смерті в нашому сприйнятті природи.
Кліматично-мистецькі лабораторії
Групова експозиція в оранжереї: роботи розташували поміж рослин, у просторі, де виставка співіснувала з живою колекцією ботанічного саду.
PLASTIKWOOD
Інсталяція в оранжереї поєднала рослини з кольоровими пластиковими елементами. Практику повторного використання матеріалів команда також розвивала на майстер-класі зі створення анімації зі сміття.
Художники та колективи
- Ілля Чичкан
- Ігор Тищенко
- Анна Звягінцева
- Борис Кашапов
- Антон Саєнко
- Яна Бачинська
- Кліматично-мистецькі лабораторії
- Plastikwood
- Оксана Фурса
- Слава Крижановський
- Дар’я Кольцова
- Олексій Зінченко
- Лана Кауфман
- Юлія Бєляєва
- Наташа Шульте
- Максим Дондюк
- Gorn
- Антон Резніков
- Аліна Максименко
- Юлія Радіонова
Матеріали про виставку: Vogue UkraineMaxim Dondyuk — Apeiron
Докладніше про проєкт
Earthmate починається зі складності усвідомлення екологічної катастрофи, яка вже відбувається. Українські художники й куратори запитують, що означає екологічна свідомість на практиці та чи можуть відносини з нелюдським світом вийти за межі суто людської перспективи. Виставка представляє сумніви, страхи й надії замість набору заспокійливих гасел.
Її питання простягаються від міжвидової етики до спокуси сховатися у віртуальних світах або приватних фантазіях. Чи можна практикувати інші відносини з екосистемою і що відбувається, коли їхні вимоги стикаються з обмеженнями місцевого виробництва?
Ці проблеми визначали й саме створення виставки. Використання пластику мінімізували, матеріали за можливості використовували повторно, частину замінили склом і звичайним папером, організували роздільний збір відходів. Процес виявив розрив між ідеалом нульового сліду та реальними умовами виробництва мистецтва. Іронія стала способом говорити про страшні явища й залучати аудиторію поза вже екологічно свідомою спільнотою.