Виставка робіт Ігоря Гусєва, який осмислює війну через візуальні загадки та апокаліптичні образи. Проєкт розглядає уяву як спосіб взаємодії з мінливою реальністю та психологічним досвідом війни.
Зображення, створені за допомогою штучного інтелекту, звертаються до катастрофи на Каховській ГЕС. Затоплені інтер’єри та неможливі пейзажі передають злам повсякденного світу через метод, який Ігор Гусєв називає «нейромодернізмом».
Малюнки на обкладинках старих книг утворюють іншу частину виставки. Поруч із цифровими образами з’являється матеріальний носій із власною історією — книга, на поверхні якої художник залишає новий коментар.
Візуальні головоломки й апокаліптичні фантазії Ігоря Гусєва реагують на реальність, яку війна змінює майже щодня. Його метод «нейромодернізму» використовує зіткнення образів, щоб зробити ці зрушення видимими: уява стає способом дослідження умов, у яких ми живемо.
Кураторський текст починається з незручного припущення: історія дає мало підстав вважати мир природним станом людства. Знання про агресію, насильство, зброю та наслідки війни глибоко вбудовані в сучасну цивілізацію. Питання полягає в тому, як ми користуємося цими знаннями та чи можемо завдяки їм вийти за межі очікувань, які нас підвели.
У цьому контексті уява — не відволікання і не втеча. Вона стає можливістю протистояти психологічному терору, передбачати зміни й долати параліч несподіванки. Роботи Гусєва утримують поруч катастрофу та візуальний абсурд, запитуючи, як зображення допомагає розпізнати світ, правила якого безперервно переписуються.